Конспекти уроків

УРОК  1

ТЕМА:  Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії.

              Есхіл. «Прометей закутий» Розповідь Прометея про його

            благодіяння людям ( епісодій 2, вірші 436-525)

МЕТА: ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та

              функціонування давньогрецького театру; сприяти усвідомленню

              того, що давньогрецький театр був важливим засобом виховання

             найширших мас народу; ознайомити з творчістю видатного   

             давньогрецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст

             трагедії Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея;   

            розвивати   уважність, допитливість, навички зв’язного мовлення,

           логічного  мислення, аналізу драматичного тексту, переказу,

           виразного читання;  сприяти вихованню поваги до театрального

           мистецтва та античної  культури, високих моральних рис: гуманізму,

          благородства у стосунках, уміння допомагати іншим, бути вірним

          своїм принципам.

ОБЛАДНАННЯ:  мультимедійний матеріал ; тексти трагедії Есхіла

           «Прометей закутий»; карта Стародавньої Греції; драматичні маски

                                                             Що ж таке театр, де ця могутня драма

огортається з голови до ніг у нову

могутність, де вона вступає у спілку

з усіма мистецтвами…, щоб вирвати

 вас із тісного світу суєт і кинути в

 безмежний світ високого і прекрасного?

 Що ж таке, запитую вас, цей театр?..

О, це справжній храм мистецтва…

В.Бєлінський         

   

                                                    ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності.

                Відеопритча про сенс життя

                     

ІІ. Етап орієнтації

            1. Слово вчителя

·         Запитання до учнів.

-  Що ви знаєте про театр?

-  Чи любите ви театр?

-  Хто з вас був в театрі? В якому? Де?

                    (Перегляд відео «Монолог артистки Т. Дороніної «Чи любите ви театр?»)

             Так театр ввійшов в життя Тетяни Дороніної – відомої актриси, режисера, народної артистки СРСР.

·          

- Які ви знаєте види театру?

                    (відповіді учнів; схема)

 

·          Асоціації

-  Які асоціації виникають у вас, коли говоримо про театр? Яким ви бачите театр?(гронування)

 (Звучить грецька народна музика. Учні висловлюють свої думки.)

·         Словник

Теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави. Театр як мистецтво називають також театральним мистецтвом, а науку, що вивчає теорію та практику Театрального мистецтва вивчає театрознавство. 

ІІІ. Етап визначення мети

Стародавня Греція — це батьківщина європейського театру. Давньогрецький театр зароджується, набуває розквіту й занепадає в досить короткий проміжок часу, упродовж життя трьох поколінь і трьох великих трагіків античності — Есхіла, Софокла, Еврипіда. Це був яскравий період в історії грецьких міст-полісів, жителі яких не лише відчули себе повноправними громадянами, а й збагнули свою відповідальність за долю країни. Це була «золота доба»... 

            Сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну екскурсію , за словами В.Бєлінського, «…в справжній храм мистецтва» - театр. Але наша екскурсія незвичайна. Адже наша думка і уява віднесе нас до витоків театрального мистецтва – античного театру  

                         ( запис теми, епіграфу уроку)

ІУ. Етап організації та виконання плану діяльності.

               1. Слово вчителя

Перед вами карта античної  Греції.

          Німецький  філософ Ф.Шлегель  радив:«Вивчення греків і римлян – це школа великого, шляхетного, доброго і прекрасного…Внутрішньо засвой її собі».  Тож кожен, хто поважає себе, повинен мати елементарні знання про країну, в яку пролягає його шлях. Пригадаємо,  що ми знаємо про античність.

                          2.   Дидактична гра «Сходинки до Олімпу»

1.    Кого греки вважали верховним богом?

2.    Богиня мудрості.

3.    Кому зі смертних вдалося хоча б раз повернутися з Аїду?

4.    Чому зображення Гермеса іноді розміщують на поштових відділеннях?

5.    Дружина Зевса.

6.    Богиня, яку зображували із зав’язаними очима.

7.    Хто  з богів був кульгавим?

8.    Богиня кохання.

9.    Чому Ареса не любили ні боги, ні люди?

10.  Богині долі. Вони розпоряджаються долями смертних.

11.  Богиня, яка любила чаклувати.

12.  Скільки олімпійців збиралося за столом богів?

( Відповіді. 1.Зевса. 2.Афіна. 3. Гераклу. 4.Гермес був вісником богів.  5.Гера.  6.Феміда.  7.Гефест  8.Афродіта.  9.Арес був богом війни.  10.Мойри.  11.Геката. 12.Дванадцять.)

             3. Заочна подорож.

     Наш шлях до витоків театрального мистецтва тривалий, доведеться робити зупинки.  

·         Перша зупинка «Міфологічна».

           ( Розповідь учня - «екскурсовода» про зародження святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса.)

     «Театр» у перекладі з давньогрецького – видовище. Датою народження світового театру вважається 534 рік до н.е. (дата першої постановки трагедії, проте тексти не дійшли до нашого часу). Зародився він під час святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса, сина Зевса та ліванської царівни Семели, покровителя землеробства та виноградарства, бога виноробства, а згодом – поезії й театру.

            Образ Діоніса й справді є одним з найтрагічніших у грецькій міфології. Його батьками були верховний бог Зевс та смертна жінка Семела. Громовержець Зевс приходив на побачення до своєї коханої у вигляді смертного чоловіка. Гера, ревнива дружина Зевса, вирішила помститись суперниці. Вона підмовила вагітну Діонісом жінку попросити Зевса, щоб він явив їй усю свою велич і блиск. Зевс виконав бажання Семели і жахнувся — він забув, що його кохана — проста смертна, і спопелив її своїми блискавками. Але громовержець встиг врятувати недоношене дитя і, зашивши його у своє стегно, виносив до потрібного терміну. Гера переслідувала Діоніса й тоді, коли він став дорослим, наславши на нього безумство та змусивши поневірятися на чужині. Діоніса вшановували на приурочених йому святах — Діонісіях, які нагадували карнавал або вертеп.

               Театральні видовища відбувалися спочатку раз на рік під час всенародних державних свят Великих Діонісій – свято початку весни

( березень-квітень), пізніше – на Ленеях ( січень-лютий), Малих Діонісіях (грудень-січень). Святково одягнені, прикрашені вінками, всі вільні громадяни полісу протягом трьох днів з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили увесь рік.

·         Друга зупинка  «Акторська».

(Розповідь учня –«екскурсовода» про влаштування вистав в давньогрецькому театрі.) 

             Головна дійова особа давньогрецької трагедії – хор. Хореги, заможні громадяни  на власні кошти організовували хор для драматичних змагань.

Виконання обов’язків хорега і участь у драматичному хорі  було справою почесною. Очолював хор заспівувач – корифей. В трагедії хор – колективний герой, виразник громадської думки. З хору виділяли одного актора,  відповідача. Спочатку актор був один. Він звертався до хору із запитаннями, відповідаючи на його запитання, зображав різних персонажів. І хоча спочатку головну роль в трагедіях грав хор, згодом саме актор став носієм дії. Слово «актор» - латинського походження, що означає діючий. У театральній культурі воно з’явилося пізніше.

·         Третя зупинка «Пошукова».

             Головними жанрами театру стає трагедія і комедія. На думку філософа Арістотеля, започаткували трагедію декламатори-заспівувачі дифірамбів, «величних пісень на честь Діоніса», комедію – заспівувачі пісень, які славили родючі сили природи. За легендою, супутниками Діоніса були цапоногі сатири, які прославляли подвиги та страждання бога. Трагедія

( з грецької трагос одє) перекладається як «пісня цапів».  Слово «комедія»

( комос одє)  тлумачиться як пісні процесії гульвіс, веселого Діонісового почту, які одягали маски і цапині шкури.·         Четверта зупинка «Композиційна»  

        ( Розповідь учителя про будову давньогрецьких п’єс. )

Головною дійовою особою давньогрецької трагедії – хором - драматурга забезпечував архонт (вища посадова особа). Хореги - заможні громадяни, на власні кошти організовували хор для драматичних змагань. Виконання обов'язків хорега і участь у трагічному хорі, які мав 12 (пізніше 15) учасників (хоревтів), було справою почесною. Очолював хор заспівувач - корифей. В трагедії хор - колективний герой, виразник громадської думки.

         Судили на змаганнях особливі виборні особи. Для драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща. 

          Хореги, які підготували хор для драматургів-переможців, мали І право ставити пам'ятник на честь творчої перемоги, на якому писали час вистави, ім'я драматурга, назву п'єси, ім'я хорега. Результати змагань вносилися ще в дидаскалії - протоколи, які зберігались у державному архіві Афін.

Публіка була надзвичайно вимогливою і імпульсивною. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої емоції і почуття бурхливими оплесками, а якщо п'єса не  подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п'єси. Оцінка глядачів набувала великого значення для успіху вистави.

П'єси мали чітко визначену структуру. Кожна вистава починалася з прологу - зав'язки дії (дія - вчинки героїв, важливі події їхнього життя). Парад - пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру в супроводі флейтиста. Далі чергувалися епсодії (діалогічні частини, які виконували актори) і стасими (пісні хору). Заключна частина трагедії називалася гексодом - піснею, виконуючи яку, хор залишав орхестру.

Феспід виділяв з хору одного актора, гіпокріта - відповідача. Він звертався до хору із запитаннями, відповідаючи на його запитання, зображав різних персонажів. І хоча спочатку головну роль в трагедіях грав хор, згодом саме актор став носієм дії. (Слово"актор"латинського походження, що означає діючий. У театральній культурі воно з'явилося пізніше).

·         П’ята зупинка «Театральна».

     (Розповідь учня –«екскурсовода» про давньогрецькі театри під відкритим небом  )

       У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було.  Вистави відбувалися просто неба. В Афінах для вистав використовувалася центральна площа. Театр вміщував десятки тисяч глядачів. Наприклад, афінський театр Діонісія , розташований на схилі Акрополя, ---  до 17 тисяч осіб. Глядачі розташовувалися на кам’яних лавах, вирубаних на схилі пагорба. Класичний театр складався з трьох частин: театрону, оркестри і скене. Глядацька зала мала назву – театрон.

Театрон – ( від слова «теаомай» - дивлюсь) – місця для глядачів, розташовані на схилі пагорба. Розміщені концентрично, вони вирубувалися прямо  в скелі.

          Театральної сцени в сучасному розумінні не існувало. Вистава відбувалася на оркестрі – колоподібному майданчику, у центрі якого розміщувався вівтар Діоніса. Розміри театру зумовлювалися  діаметром оркестри – від 11 до 30 метрів

   Орхестра ( або каністра) – друга частина театру, круглий або підковоподібний утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся від них невисокою мармуровою балюстрадою. Посередині оркестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.

     Скене – ( намет для переодягання акторів, сучасна сцена) – спочатку справді була наметом, а пізніше дерев’яною, потім кам’яною  або мармуровою будівлею, що містилася за заднім, зрізаним боком оркестри. Вона являла собою єдину в театрі закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого дасадом до глядачів, оздобленого колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски. У ній також зберігався акторський реквізит.

     У 1954 році в Херсонесі, що поблизу Севастополя, був віднайдений античний театр, побудований близько 2,5 тисяч  років тому. В античні часи Херсонеський театр був місцем театральних змагань у поезії, у знанні «Іліади» та «Одіссеї». Проіснував він до ІV ст. до н.е., а потім був зруйнований ранніми християнами. У  VІ столітті на місці античного театру був збудований великий храм, названий археологами «Храм з ковчегом».

     У 1999 році в Херсонесі був відкритий сучасний античний театр. Театр працює лише влітку, збирає до 400 осіб. У ньому демонструють вистави на античну тематику.             

·         Шоста зупинка «Декораційна».

             (Розповідь учня –«екскурсовода» про костюми акторів трагедії  )

     Усі ролі ( жіночі також) виконували чоловіки. Актори одягали маски, вираз котрих розкривав характер, душевний стан персонажа. Кожна вистава мала свої костюми, невеликі декорації. Актори, зайняті у виставі, надягали котурни – спеціальне взуття на високих дерев’яних підошвах, яке збільшувало їхній зріст.

  Були маски, вираз котрих розкривав характер (добрий, лихий), душевний стан (відчай, радість (жрець, бог), стать (чоловік, жінка) персонажа. Маска, яка прийшла в театральні вистави з культових обрядів на честь бога Діоніса, мала узагальнений образ. Масштаби давньогрецькою театру не давали змоги глядачам з останніх рядів бачити обличчя акторів, якби вони не використовували виразні й великі маски. Мову жестів, як зазначав Г.Е. Лессінг, греки довели до такої досконалості, про яку ми й гадки не маємо. Гра у масках обмежувала міміку одним порухом  

·         Робота з масками.

- Визначити, що відображає дана маска. Де її могли використовувати? (Демонстрація різних типів масок, учні визначають, де використовувалась – в трагедії чи комедії.)

          У виставах використовували технічні театральні механізми. За допомогою  одного з них --- механе (машина), підйомника --- герої піднімалися на Олімп. Проте театральна техніка відігравала допоміжну роль. Уся увага глядачів зосереджувалася на характерах, долях, подіях.

           З глядачів на утримання театральної споруди брали невеличку платню.

       Для незаможної публіки держава виділяла спеціальні "видовищні гроші"- теорікон.

Театр був трибуною, з якої зверталися до демосу, суспільним інститутом, що формував погляди і переконання вільних громадян Еллади. Під час Великих Діонісій навіть в'язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

Отже, театр у житті стародавніх греків посідав особливе місце. Він був державною справою, кращою школою виховання не лише естетичного, а й патріотичного, громадянського, морального, релігійного спрямування.

·         Сьома зупинка «Хай переможе найкращий!»

 

            Театральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускали три трагічні поети і три комічні, кожен трагік мусив представити три трагедії й одну драму. Ці чотири п’єси називалися тетралогією. Комедіограф представляв одну комедію. Журі, обране з громадян, визначало переможця.

            Публіка була надзвичайно вимогливою. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої  емоції й почуття бурхливими оплесками, а якщо п’єса не подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п’єси

           4.   «Чи знаєте ви, що…»

ØПротягом трьох днів жителі міст з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили весь рік.

ØТеатральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускалися три трагічні поети і три комічні. Кожен трагік мусив представити три  трагедії і одну драму. Ці чотири п’єси називалися тетралогією.

ØАфінський театр Діонісія вміщував до 17 тисяч осіб.

ØАктори посідали почесне становище у суспільстві, їх обирали на найвищі державні посади, їх звільняли навіть від податків і гарантували недоторканість.

ØДля незаможної публіки держава виділяла «видовищні» гроші – теорікон.

ØПід час Великих Діонісіїв навіть в’язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

ØДля драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.

                 5. Творче завдання. «Порівняй сучасний і античний театри»  

                   ( Ліва колонка заповнена. Праву учні заповнюють самостійно).

Сучасний театр	Античний театр
У спектаклі діє чимало акторів.	Грає лише один актор.
Хор необов’язковий.	Хор є обов’язковий і заміняє інших акторів.
На сцені є декорації.	Декорації відсутні.
Актори використовують власну міміку та жести.	Актори грають у масках, що зображають емоції та переживання.

                                6. Словникова робота.

Драма ( від грец. – дія) -  один із трьох літературних родів ( поряд з епосом і лірикою), який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Трагедія ( від грец. – козлина пісня) – драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості з середовищем, у якому вона живе. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно  актуальним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою психологічних переживань героя і майже завжди закінчується його загибеллю.

         7. Слово учителя.

         Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний з іменами трьох афінських великих поетів-драматургів – Есхіла, Софокла та Евріпіда, які жили за класичного періоду (V –ІV ст до н.е.) еллінської культури.

До цього періоду належить початок творчості Есхіла (525/524 — 456 рр. до н.е.), якого вважають «батьком трагедії»

Трагедії Есхіла відображають основні тенденції його доби - грандіозні соціально-економічні та культурні зміни, пов'язані зі становленням афінської рабовласницької демократії, становленням нації.

Еврипід, молодший сучасник Есхіла та Софокла, "найтрагічніший з усіх поетів". Дійшовши у своїх творах висновку, що неперехідна цінність лише в самій людині, він виявляв ті смертельно небезпечні сили, які завжди готові знищити людський дух. Мабуть, це і визначило його погляд на трагедію як безпристрасне аналітичне спостереження людської натури.

         Есхіл, Софокл, Еврипід вважали, що драматург має бути наділений даром співчуття. Цей дар був притаманний кожному з них.

          Для розвитку світового театру новації Есхіла мали найважливіше значення. Саме Есхіл увів другого актора (за деякими версіями— і третього), що сприяло зростанню ролі діалогу, посилювало напруженість дії - основи театрального мистецтва, поглиблювало трагічний конфлікт. Він формалізував роль хору, перетворивши трагедію з мімічної хорової лірики на драму в сучасному розумінні.
            Після смерті Есхіла, як свідчать мистецтвознавці, постановки його п'єс принесли численні перемоги у драматичних змаганнях. Традиції, закладені Есхілом, наслідували його сучасники —Софокл, Еврипід, а згодом і всі драматурги Західної Європи. Він був і залишився "першим великим трагічним поетом" Еллади.

         Найкращому судилося бути славетному Есхілу, якого вважають батьком трагедії. Хоча, як не дивно, на його могилі напис :

                  Мужність його пам’ятають марафонська діброва та

                 плем’я довговолосих  мідян, що в битві його пізнали…

         Жодного слова про театральну діяльність. Які ж відомості залишилися про Есхіла?

Есхіл, син аристократа-землевласника, народився в Елевсіні в Аттиці. Існує думка, що він був посвяченим в елевсінські містерії на честь Деметри, які посідали важливе місце у грецькому богошануванні. Есхіл був хоробрим воїном, брав участь у битвах під Марафоном (490 р. до н.е.), під Саламіні (480 р. до н.е.). Він помер на Сицилії, в м. Гелі. Напис над його могилою, автором якого, за легендою, і був сам Есхіл, свідчить, що він брав участь в греко-перських війнах» Проте нічого не згадується про його театрально-драматургічну діяльність..»

Головних творчих успіхів Есхіл досяг в Афінах, де з 484 р до н. е.«здобув тринадцять перемог на святах Діоніса. Він Написав 72 трагедії, з яких збереглося сім.

  З іменем поета пов’язано багато легенд, які  виникли значно пізніше. 

Одна з них оповідала, що поетичний хист з’явився  в Есхіла після того, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяльність він розпочав після 20 років, але його виступи на драматичних змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н.е., а взагалі перші місця  він здобував  тринадцять разів, поки його не переміг Софокл.

          Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н.е., коли його запросив сицилійський тиран Гієрон, який полюбляв збирати навколо свого двору видатних письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

         Незадовго до смерті драматург з невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії. Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що  він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах  черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити панцир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху… 

            Учені вважають, що Есхіл написав близько 80 п’єс, однак до наших днів дійшло лише сім із них та деякі уривки. Серед найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі»,  трилогію «Орестея» та інші.

             Найбіль відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей закутий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея ( «Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.

                          8. Бесіда на повторення.

- Що з давньогрецьких міфів вам відомо про Прометея? ( Прометей був одним з титанів. Свого часу він допоміг Зевсові перемогти Кроноса, Зевсового батька, й прийти до влади. Але Прометей украв із небесного вівтаря вогонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівався на титана й наказав прикувати його до скелі).

- Хто звільнив Прометея? ( Через багато століть від тяжких мук Прометея звільнив Геракл)

                          9. Виразне читання уривка з трагедії Есхіла «Прометей закутий» ( епсодій 2, вірші 436-525)

                       10. Аналітична бесіда

- Хто є учасниками розмови, що подається в уривкові? ( Прометей розмовляє з хором)

- Як називаються ці види розмов? ( Монолог і діалог)

- Яка їхня роль у трагедії? ( Діалог є головним засобом зображення дій та характерів персонажів. У монолозі виражаються роздуми, переживання, вагання героя)

- Яка роль хору у творі? ( Хор виконує роль оповідача, тобто пояснює, що відбувається на сцені)

- Як хор ставиться до головного героя? ( Хор симпатизує титанові, співчуває йому)

- Якими Прометей сприймає людей? ( Пасивними, безсилими. Він розумів, що вони потребують допомоги)

- Яке його ставлення до них? ( Титан співчуває людям. Адже вони лише смертні)

- Яким зображено Прометея? ( Він мужньо зносить своє нещастя, глибоко страждає в глибині душі. У героя ще є сили співчувати недолі людей)

                            11. Переказ тексту.

- Розкажіть, чого навчив людей Прометей.

                          12. Бесіда за прочитаним.

- Як ви розумієте слова Прометея: «Я перетерплю, поки з пут циз визволюсь…» ( Титан розуміє, що мусить знести все, що йому судилося, адже така його доля. (Неминучість – це і є доля) В цих словах героя виявилася віра давніх греків у фатум ( долю)

- Про яку таємницю, що її приховує Прометей, йдеться у творі? ( Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки неміг бачити страждань своєї матері.)

- Яка риса вдачі героя підкреслюється в цьому епізоді? ( Титан зображений людиною честі, що не бажає ціною послуги Зевсові врятувати власне життя)

У. Етап контрольно-оціночний.

                      1. Комунікативно-ситуативна вправа

·         «Ви - учасник круглого столу, де обговорюється проблема: «Чому Есхіла називають «батьком» давньогрецької трагедії?». Підготуйте невеликий виступ на цю тему.»

·         «Уявіть себе журналістом. Напишіть статтю на тему: «Еллінський театр - його значення для світової культури».

·         «Уявіть себе театральним критиком. Порівняйте сучасний і давньогрецький театр. Що в них спільне, а що відмінне?»

·         «Від імені Есхіла поясніть чому головним героєм своєї поеми Ви обрали Прометея?»

                      2. Інтерактивний метод «Продовжте речення»

- Сьогодні на уроці ми…

 * продовжили роботу над…

* дізналися про…

* ознайомилися з …

* вчилися працювати з …

   

                      3. Узагальнююче слово вчителя.

               Образ Прометея є носієм високих  моральних ідеалів, що мають велике виховне значення для наступних поколінь. Саме  тому він започатковує галерею «вічних образів» світової літератури, до яких звертаються митці різних часів і народів

                       4. Оцінки за урок.

                       5.  Підведення підсумків уроку.

   Греки говорили: «Життя – це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».

·         Як ви розумієте цей вислів?

·         Чи знаєте ви правила поводження в театрі? ( Додаток)

        (Перегляд відео –фільму «Театр – жизнь»)

                 Тема наступного уроку: « Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії. Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі див»

УІІ. Домашнє завдання.

                   Вивчити конспект. Стаття підручника с. 83 - 90

                   Написати твір-мініатюру «  Мої роздуми над образом Прометея»

                   Підготувати повідомлення про Софокла

                   Прочитати трагедію «Антігона»

Додаток

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ТЕАТРІ

Похід у театр сьогодні – вже не така урочиста подія, як століття тому. Тому вечірній одяг зовсім не обов’язковий. Чимало людей вирушають на виставу просто з роботи, і серед них занадто ошатний глядач може виглядати навіть смішно. Однак певні правила поведінки у театрі залишилися незмінними з давніх часів.

Приходити слід за 10-15 хвилин до початку, щоби був час спокійно роздягнутися і зайняти своє місце. Чоловікові слід зняти головний убір вже у фойє театру, а не в гардеробі. Перш ніж роздягнутися, чоловік допомагає зняти верхній одяг своїй супутниці.

Проходити на своє місце слід обличчям до тих, хто вже сидить. При цьому варто перепросити за завдання клопоту і подякувати, якщо люди встають, пропускаючи вас. Жінка сідає праворуч від чоловіка. Якщо прийшли дві пари, то жінки сідають між чоловіками.

Що робити театралові, який спізнився, а квиток у нього, скажімо, в ложу?
 Якщо спізнився чоловік, то йому варто стоячи почекати антракту. Якщо є вільне місце в задньому ряді, він може, звичайно, тихенько сісти, не турбуючи сусідів. Якщо з запізненням приходить жінка, чоловікові, який сидить ближче всього до дверей, варто поступитися їй місцем чи запропонувати краще. Якщо цього не можна зробити безшумно, не турбуючи інших, то варто почекати антракту.

 Щоб краще бачити з далеких місць сцену й артистів, беруть театральний бінокль, але він не повинен служити для того, щоб розглядати публіку. На концерт бінокль не беруть.

Жінкам дозволено не знімати капелюшок у приміщенні. Але в такому разі слід поцікавитися у глядачів позаду, чи їм це не заважає. Якщо жінка забула це зробити, етикет дозволяє ввічливо попросити її зняти головний убір. До речі, з таких самих міркувань не варто приходити до театру з високою зачіскою. Крім того, глядачам-сусідам може заважати занадто сильний запах парфумів.

З дітьми до театру приходять на дитячі вистави. Якщо ж склалися особливі обставини і довелося прийти з дитиною, слід подбати, щоби вона не заважала сусідам. Коли малюкові стає нудно і він голосно розмовляє або плаче – треба негайно вийти із зали.

Придбання програмки – обов’язок кавалера. Як і частування супутниці цукерками, тістечками. Ось тільки робити це слід у буфеті під час антракту.

Краще утриматися од відвідин театру людям із сильним кашлем. У крайньому разі – прийняти ефективні ліки перед виставою.

У знак схвалення артистам аплодують. Після закінчення дії чи музичного твору ви можети виражати своє замилування оплесками. Незадоволення грою артистів чи змістом п'єси не виявляйте свистом, тупанням чи голосними зауваженнями під час виконання. Досить мовчати і не аплодувати - це покаже, що ви незадоволені.
Не поспішайте до гардеробу після закінчення вистави. Вкрай неввічливо показувати акторам спину, коли вони вийшли вклонитися.

Варто пам"ятати, що ті глядачі, які брали біноклі, забирають речі у гардеробі без черги!

Обов'язково слід виключати на час вистави мобільні телефон

УРОК  1

ТЕМА:  Публій Вергілій Марон. «Енеїда». Поема «Енеїда» як літературна

              обробка римської легенди про троянця Енея – засновника Риму.

             Заспів ( книга 1, вірші 1-33). Творче наслідування поем Гомера

МЕТА: подати загальні відомості про "золоту добу" римської культури

                   та літератури, розкрити значення творчості Вергілія як

                  найвидатнішого римського поета, творця національного

                героїчного епосу, пояснити, що “Енеїда” є літературною обробкою

                 римської легенди про троянця Енея — легендарного засновника

                Риму,  зробити загальну характеристику сюжету; розвивати

               вміння порівнювати, виділяти головне, ділитися інформацією;

               виховувати повагу до набутків світової культури.

ОБЛАДНАННЯ: мультимедійний матеріал ; тексти поеми Вергілія «Енеїда»; підручник О.Ніколенко

                                                     

« Гей же, Ерато, якіі царі були за часів тих

В Лації давній, і лад був який там тоді…

Я розповім і початок найпершої битви згадаю»

                                                                                Вергілій

                                                  

   

                                                    ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності.

                                   Відеопритча про сенс життя

ІІ. Актуалізація опорних знань.

                1. Прослуховування учнівських творів «Вплив давньогрецького театру на розвиток світової літератури»

                     

ІІІ. Етап орієнтації  

  

            1. Слово вчителя

            Естафету давньогрецької літератури прийняла література Давннього Риму. Заснована в ІІІ ст.. до н.е. римська література пройшла такі самі етапи розвитку, як і грецька, але значно інтенсивніше. Найбільшого розвитку римська література досягла за часів правління імператора Августа, який підтримував могутність своєї держави не лише силою, а й пропагандою власних ідей. Визначну роль у цьому зіграла література. Даний період увійшов в історію під назвою «золота доба» римської поезії.

           Близький до імператора Гай Цільній Меценат згуртував навколо себе талановитих поетів, підтримував їх матеріально, але за це вони мали уславлювати імператора Августа. До цього гуртка належали такі видатні римські поети, як Вергілій, Горацій, Тібулл.

            Римська література відзначається своїм розмаїттям: розвивається поезія – філософська ( поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей») та елегійна ( твори Альбія Тібулла, Секста Проперція), жанр байки ( Федр), створюються поеми, сатири, оди, послання, історіографічні твори ( Юлій Цезарь «Записки про Галльську війну», «Записки про громадянську війну», Тіт Лівій «Римська історія»). Високого рівня  досягає ораторське мистецтво ( промови Цицерона про державу, про межі добра і зла, про дружбу)

           У зв’язку з ослабленням Римської імперії з ІІ ст.. до н.е. починається занепад римської літератури. На зміну їй прийшла епоха Середньовіччя.

ІУ. Етап визначення мети                                                              

                    Відомий український поет М.Зеров присвятив  знаменитому    римлянину вірш «Вергілій»

Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,

Здитинства ніжного колисаний селом,

Звеличив кий, і плуг, і мідний шолом,

І знявся до вершин нечуваної слави.

…Той час минув - і Рим, і Цезарів діла

Рука історії до трун поволокла,

Де сплять усіх часів ілюзії й корони

Та він живе, і дзвін гучних його поем

Донині сниться над риданнями Дідони

Брязчанням панцирів і сплесками трирем.

                         Вергілій, один із найвідоміших римських поетів, вважав: «Обираючи богів, ми обираємо свою долю».

·         Як ви розумієте ці слова?

                       Сам Вергілій не прагнув обирати собі кумирів, але вони у його житті все ж таки були. Про це ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

                         ( запис теми, епіграфу уроку)

 У. Етап організації та виконання плану діяльності.

                             1. Вступне слово вчителя.

      Життя римської громади відмінне від грецького. Греки становили щільну етнічну групу еллінів, а римляни був оточений іншими племенами. Тому - постійна боротьба за виживання, один час вони були під владою етрусків. Етруски взаємодіяли з римлянами. Крім них були інші племена й грецькі колонії - Сицилія. Життя було побудоване за принципом військової громади. У греків було більше можливостей розвивати культуру. Навіть життя було підлегле воєнній дії. Римляни не створили розгалуженої міфології – їх міфи примітивні. Вірили в добрі й злі сили - нуміни. У Римі були цілі армії різних жерців.

Релігія перетворюється в технічну підмогу до життя суспільства. Життя громади й родини тяжіє над релігіями. Явна перевага державного перед релігією.

Культура римської цивілізації має тисячолітню історію. Її значення для світової цивілізації важко переоцінити. Латинська мова, яка була носієм цієї культури, справила вплив на цілу групу мов, так званих романських. Ще два-три століття тому вона була мовою філософії, науки, медицини, юриспруденції, релігії і літератури багатьох європейських народів. Ще й сьогодні більшість наукових, медичних, юридичних термінів – латинського походження.

Таке ж значення мають досягнення римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві, в системі державного і приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя. Вивчення історії античної, і зокрема римської, культури дає змогу зрозуміти закономірності розвитку багатьох соціальних та культурних феноменів, робить можливим більш грунтовний підхід до вивчення й розуміння сьогоднішніх соціальних і культурних процесів. Події та герої римської культури та історії осмислюються у зв’язку з цим як культурні символи, що допомагають глибше розуміти сучасність.

                              2. Поділ учнів на дослідницькі групи (групам роздаються картки з матеріалом, який вони опрацьовують, а потім обмінюються інформацією)

·         Історики

·         Культурологи

·         Літературознавці

                                 3.  Повідомлення групи "істориків" про історію Римської держави.

   Історію Римської держави традиційно поділяють на три великих періоди: ранній Рим, або царський період, Римська республіка та Римська імперія. Рим з’явився як один із землеробських полісів на південній периферії етруського світу. На протязі 6 століття до нашої ери він був під владою етрусків. Потім почалася повільна, але тривка експансія Риму, що знаходився на кордоні двох великих італійських цивілізацій: етрусків і Великої Греції. Ця експансія привела Рим не тільки до визволення, але й дозволила йому зайняти ключові позиції в Центральній Італії.

      Частиною Римської культури, безперечно, є легенда про заснування Риму. До нас дійшли твердження, що Рим був заснований між 754 і 753 роками до нашої ери латинськими колоністами зі стародавнього міста Альба Лонга. За легендою, римляни пов’язували заснування Рима з Троянською війною. Легенда розповідає, що коли загинула Троя, деякі троянці на чолі з Енеєм повтікали на кораблях до Італії. Вони прибули в Лацій, де заснували місто Альба, в якому й зацарював Еней. Його нащадок, цар Альби Нумітор, був повалений своїм братом Амулієм. Побоюючись помсти дітей або онуків Нумітора, Амулій примусив його дочку Рею Сільвію стати весталкою. Жриці богині Вести, берегині домашнього вогнища, не мали права виходити заміж. Однак у Сільвії від бога Марса народилися два сини-близнюки, Ромул і Рем. Амулій наказав кинути їх у Тибр. Але малюки врятувалися: хвиля викинула кошик із дітьми на берег, де їх вигодувала молоком вовчиця. До речі, саму капітолійську вовчицю у 6 – на початку 5 століття до нашої ери римляни зобразили у вигляді бронзової скульптури, яку встановили на Капітолії.

Вона відома й по сьогоднішній день. Потім братів виховував царський вівчар. Врешті-решт Ромул і Рем довідались про своє походження, вбили Амулія, повернули царську владу своєму дідові і, зібравши дружину, заснували нове місто на Палатинському пагорбі, на березі Тибру. За жеребом місто дістало назву Рим від імені Ромула. Під час побудови міської стіни між братами виникла сварка, Рем загинув від руки брата. А Ромул став першим римським царем. Він поділив громадян на патриціїв і плебеїв, усе населення – на курії і створив військо.

Легенда розповідає,що першими жителями Рима були юнаки – супутники Ромула та його дружина. Сусідні общини з недовірою ставилися до нових поселенців і не хотіли одружувати з ними своїх дочок. Тоді Ромул улаштував свято, на яке запросив сусідів-сабінів. Під час бенкету римляни викрали дівчат-сабінянок. Сабіни пішли війною на Рим, але сабінянки зуміли помирити своїх батьків і чоловіків. Як наслідок  злиття латинської і сабінської общин утворилась єдина Римська держава, в якій стали спільно правити два царі – Ромул і сабінянин Тит Тацій.

Другий римський цар, сабінянин Нума Помпілій, затвердив культи богів і зорганізував жрецькі і ремісничі колегії. Наступний цар, Тулл Гостілій, зруйнував Альбу Лонгу і переселив її жителів до Рима. Його спадкоємець Анк Марцій побудував міст через Тибр і заснував у гирлі річки першу римську колонію – Остію.

Потім, за римською традицією, в Римі правили ще три царі, етруски за походженням. Тарквіній Давній побудував у Римі перший цирк, храм на Капітолії і підземний стічний канал – Велику клоаку, що існує дотепер. Його наступник Сервій Туллій провів важливі соціальні реформи і встановив довкола міста міцну кам’яну стіну. Останнього, сьомого, царя Тарквінія Гордого вигнало з Рима повстале населення. Від цієї події 510 року бере початок історія Римської республіки.

 До кінця 3 століття до нашої ери Рим стає великою середземноморською державою. Підкоривши в останній чверті 3 та в першій половині 2 століття до нашої ери Карфаген, Рим став керівною силою в Центральному та Західному Середземномор’ї.

                        4. Повідомлення групи "культурознавців" про культуру Римської держави.

      Рим зростав, будуючи легендарні дороги і починаючи торгівлю з сусідніми країнами. Життя в ньому було досить гідним, але жителі Риму прагнули більшого. Вони створили величезні легіони, щоб підкорити собі нові землі. Імперія ставала сильнішою, і ніхто вже не міг зупинити Рим. Захоплені у полон війська противника ставали рабами, яких купували багаті міщани, насолоджуючись усіма радощами життя в Римі. Але не кожен римлянин жив у такій розкоші. Це призводило до повстань голодних нижчих класів.

     Але Рим вижив.  Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави

    В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. Їх прикрашали прекрасними храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами, портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави - травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах.. В I - II століттях. нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були прикрашені численними портиками, храмами й базиликами

 Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Величними спорудами були і “Вівтар Світу”.У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань, у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні зали, кімнати для відпочинку . Також в Імперії велося активне прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них збереглися і використовуються й у наші часи). У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом, він вважався початком усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: “Всі дороги ведуть у Рим”.

 Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами малих архітектурних форм. У північних провінціях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий мікроклімат.

      Меблі

 Образотворче мистецтво у I - II століттях нашої ери у Римській імперії служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього оздоблення вулиць міст. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель, імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської міфології, а також жанрові сцени - полювання, збір врожаю, збирання податків.

 Значного розповсюдження в ці часи набула портретна скульптура. До нашого часу дійшло безліч портретних статуй, бюстів, рельєфних зображень, які реалістично передають риси  обличчя імператорів, імператриць, воєначальників, поетів, філософів та інших представників римської знаті.

Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.

    У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.

                                                                                                           Сучасний Рим

                            

                                                        

                            5. Повідомлення групи "літературознавців" про розвиток римської літератури.

      Цей період названий «золотим» і збігається із правлінням  Августа. Август прийшов до влади після громадянських воєн. Після смерті Цезаря перемагає Октавіан  Август - прізвисько, «священний», тому що приніс на римську землю мир. Державі була потрібна ідеологія. Початок - роздача орних земель ветеранам своїх військ, тому що вважав, що праця на землі облагороджує. Август розумів, що без культури немає ідеології. У нього був багатий друг - Меценат. Він створює умови для бідних поетів, а ті підтримують Августа. У цей гурток входили: Вергілій, Горацій, Проперцій, Варій Руф, Азінній Палліон. Вони ніби поділили жанри літератури. На противагу цьому гуртку створюється коло Корвіна Мессала: Тібул і Овідій.

Вергілій - найвидатніший римський поета, творець національного героїчного епосу, пише на замовлення Августа три поеми. «Буколіки» - вівчарські вірші, «Георгіки» - землеробські. «Енеїда» - героїчний епос. Поєднує їх ідея, відмінна від грецької, - Вергілій відрікався від минулого і закликав до відродження в майбутньому.

Виходець із середньої родини, але одержав непогану юридичну освіту.

 Творчість Вергілія перебувала під впливом греків. Насамперед, олександрійська «учена» лірика, творчість Феокріта, Гесіода. Також Тит Лукрецій Карр «Про природу речей» і римські поеты-неотерики («новенькі»).

  «Буколіки» написано в наслідування Феокріту. Він показує, що безрозсудна пристрасть призводить до загибелі. Дія «Буколік» відбувається в Аркадії.

 «Георгіки» - про землеробство, без героя, без сюжету, про те, як варто трудитися. У цій поемі Вергілій слідує Лукрецію, доводить, що людина - одне зі творінь всесвіту, прагне дати опору, спокій, щастя..

«Енеїда» - велика епічна поема. Замовлена Августом. Вергілій повинен був написати панегірик про самого Августа. У пролозі повинен був написати про міфічних предків Августа. Вів рід від Венери. Вергілію дали час для роботи - 12 років, але так і не завершив. Заповів цю поему спалити своєму другові. Про Августа ні слова - але той не став її знищувати. Схвалив політичні тенденції, що римляни - це обраний народ, якому призначено правити світом. Складається з 12 книг. Вергілій ділить на дві частини. Перша частина - втеча Енея з палаючої Трої й прибуття в Карфаген - 5 книг. Друга частина - оповідання про війни в Італії. Посередині шостої книги - розповідь про спуск Енея в царство мертвих. Еней спускається довідатися, куди він пливе й про майбутню долю Рима. Він ніби об'єднав «Іліаду» й «Одіссею» у зворотному порядку. Вергілій не приховує, що як приклад використав Гомера.

Енею призначено заснувати римську державу, якій буде належати світ. Поема спрямована в майбутнє. Ще одна надзадача, пов'язана з героєм – доля Енея це доля Риму - головна сила, що управляє всім.

Тема «Енеїди» — пригоди Енея, який, за вказівкою богів, за­сновує нову могутню Римську державу. Поряд із зовнішньою подіб­ністю до поем Гомера, «Енеїда» різко відрізняється від них певною політичною тенденцією — прагненням показати історичну зумовле­ність нового ладу й уславит

                                6. Повідомлення про життя і творчість Вергілія

               Відомостей про Вергілія небагато, вони дійшли до нас у вигляді розрізнених цитат у пізніших римських авторів, а також у складі семи коротких начерків життєписів знаменитих людей, які належать Светонію (часто ці нариси приписують Елію Донату через те, що текст зберігся в його рукопису). Деякі незалежні біографічні відомості містяться в Життєписі з Бернського рукопису. Ймовірно, всі біографії мають джерелом записки сучасників Вергілія.

              Серед імен Вергілія, Публій цілком звичайне для римлянина, інші два, очевидно, маютьетруське походження, хоча ім'я Вергілій носили багато хто з латинів. Батько поета був, імовірно, латином, чий рід декількома поколіннями раніше осів у північній Італії, що називалася тодіЦізальпійською Галлією. Про його життя ми майже нічого не знаємо. Повідомляється, що він був гончаром або навіть посильним, що оженився на дочці свого хазяїна, а потім промишляв розведенням бджіл і продажем лісу. Безсумнівно, у нього була невелика садиба. Ім’я матері Вергілія, Магія Полла, також звучить на етруський штиб. У Вергілія були щонайменше два брати, але до його повноліття родичі, певно, вже померли.

               Вергілій народився 15 жовтня 70 до н.е. біля Мантуї, в селищі Анди (часто його ототожнюють з суч. П'єтоле). За переказом Светонія, його матері під час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, відразу пустила корені і виросла в зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів. Вергілій дістав гарну освіту, до 15-літнього віку в Кремоні, а потім у Медіолані (суч. Мілан). Приблизно у віці 19 років (бл. 51 до н. е.) Вергілій приїхав до Риму навчатисяриториці, у ті часи обов’язкової частини вищої освіти, необхідної для політичної кар'єри. Пробувши в Римі близько року, він приєднався до заснованого Філодемом в Неаполі гуртка епікурейців, який очолював Сірон. Вергілій готувався до кар’єри адвоката, але природна сором’язливість визначила його життя як поета.

                 Светоній пише, що Вергілій був великого зросту, міцної статури, на обличчя смаглявий, скидався на селянина, але не відрізнявся міцним здоров'ям; особливо страждав він животом, горлом, головним болем і часто пускав собі кров. Помірний у їжі й вині, він полюбляв хлопчиків, і особливо любив Цебета та Олександра, якого йому подарував Азіній Полліон і який у другій еклозі "Буколік" названий Алексідом. Ходили чутки, що жінка на ім’я Плотія Гієрія пропонувала Вергілієві співжиття з нею, але той рішуче відмовився. В іншому він був все життя настільки чистий і у висловлюваннях, і у думках, що в Неаполі його звичайно називали Парфеній (гр. "дівчина", з натяком на цнотливість); а коли він, приїжджаючи зрідка до Риму, показувався там на вулиці і люди починали ходити за ним по п'ятах і показувати на нього, він укривався від них у найближчому будинку.

              У політичному житті Вергілій не брав участі, але завдяки щедротам друзів, його статок досяг десяти млн. сестерціїв, він мав будинок на Есквіліні, поруч з оселею Мецената. Близько 41 до н. е., після вбивства Цезаря, маєток було віднято в нього для роздачі ветеранам нового владики Рима,Октавіана Авґуста. Поет поспішив до Риму і за допомогою своїх друзів домігся повернення власності.

             У Неаполі або поблизу нього Вергілій прожив майже все своє життя. Він лише зрідка відвідував Рим, бував на Сицилії й у Таренті, один раз відвідав Грецію.

             На п’ятдесят другому році життя (19 до н.е.) Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфовкою своєї поеми "Енеїда". Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся тут з Октавіаном Авґустом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще підсилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 року до н.е. 

                                                                                           Вергілій помер

             Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху; для своєї гробниці він склав наступний двовірш:

У Мантуї був я народжений, у калабрів помер, спочиваю У Парфенопеї; я оспівував пасовища, села, вождів.

Де пасовища — натяк на твір "Буколіки", села — на "Горгіки", вождів — на "Енеїду".

           Половину майна він заповів Валерію Прокулу, своєму зведеному брату, чверть — Октавіану Авґусту, дванадцяту частину — Меценату, інше — Луцію Варію та Плотію Тукку. За Светонієм, ще до від'їзду з Італії Вергілій домовлявся з Варієм, що якщо з ним що-небудь трапиться, той спалить незавершену "Енеїду"; але Варій відмовився. Вже перебуваючи при смерті, Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб самому її спалити; але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Варію і Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за наказом Октавіана Авґуста "Енеїда" була видана з незначними виправленнями.

           Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані у дусі пануючого тоді "неотеричного" напряку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинуласа в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя. "Неотерична" поезія, розрахована на невелике і замкнуте коло освічених читачів, культивувала винятково малі жанри, головним чином епіграми і невеликі поеми за зразком елліністичних "епіллій". Розроблялися переважноміфологічні теми з наголосом на патетичні положення і на зображення щиросердних переживань героїв. Невеликі розміри поем компенсувалися ретельною обробкою вірша, наближенням його до суворих норм елліністичної метрики і щедро розсипаними блискітками "ученості"; оригінальність творчості цінувалася нижче, ніж стилізація і переробка уже наявного в літературі матеріалу. Ці настрої обумовили вибір у філософські вчителі епікурейця Сірона, представника вчення, що закликало до повного суспільного індиферентизму. У літературних колах, з якими Вергілій зав’язав міцні зв'язки, він вправлявся у складенні жартівливих епіграм у стилі Катулла.

"Буколіки"

Початком своєї літературної діяльності сам поет вважав "Буколіки". Вони складаються з 10 еклог (тобто "обраних віршів"), з яких 6 є діалогами між пастухами; найчастіше пастухи змагаються між собою в співі (еклоги 3, 5, 7, 8), вимовляючи при цьому або цілі вірші (екл. 5 і 8), або перекидаючись репліками в 2 (елк. 3) або 4 (екл. 7) вірша. Ці короткі пісеньки, відтворюючи іноді прийоми народного стилю (паралелізм членів, приспів), були досить придатним матеріалом для реформи поетичної мови, зробленої Вергілієм і яка стала основою для всього подальшого розвитку римської поезії. Довгі і заплутані періоди стародавньої римської поезії (іноді до 20 віршів) Вергілій замінив короткими реченнями з ясним членуванням на частини і без накопичення підрядних, переніс таким чином у поетичну мову навички античної художньої прози. Кожна еклога є складною мозаїкою мотивів і окремих висловів, запозичених з різних віршів Феокріта. Але в той час коли у грецького поета іноді ще зустрічаються жанрові картинки, у Вергілія побутовий матеріал відіграє незначну роль. Центр ваги - у переживанні пастухів, що віддаються любові і поезії; охоче вводяться і народні повір'я. Пастухи Вергілія — цілком умовні фігури для проголошення плавних віршів у "ніжному" стилі з гостро відточеними сентенціями, котрі поет найчастіше більше цінкє, ніж сувору витриманістю ситуації цілого вірша.

Події громадянської війни, що почалася після вбивства Цезаря, служать матеріалом для діалогів між пастухами в еклогах 1 і 9; у 1 еклозі до вуст пастуха Тітіра вкладена хвала божественному юнаку, що дозволив йому залишитися на своїй ділянці, у те час як усі сусіди вигнані. Зовсім особливе місце займає знаменита 4 еклога, що є хвалою новому політичному порядкові, убраною у форму оракула, котрий провіщую близьке народження нового бога, що врятує світ. Древні християни бачили в цьому хлопчикуХриста; 4 еклога дійсно ґрунтується на тих самих релігійних уявленнях еллінізму, з яких згодом виросло християнство. "Буколіками" Вергілій звернув на себе увагу Октавіана і його сподвижникаМецената, що були зацікавлені в літературній пропаґанді ідеологічних основ нового ладу. Цей лад вимагав нової державницької ідеології, пофарбованої в романтичне преклоніння перед римською стародавністю.

"Георгіки"

На пропозицією Мецената Вергілій пише "Георгіки", дидактичну поему про сільське господарство і працює над ними 7 років (приблизно 37-30 до н. е.). Поета привабило завдання боротьби з матеріалом, що важко піддається естетическому оформленню, і він виконав його з набагато більшим успіхом, ніж елліністичні автори дидактичних поем. "Георгіки" складаються з 4 книг: 1. Про посівне господарство, 2. Про культуру винограду і плодоносних дерев, 3. Про скотарство, 4. Про бджіл — звичайний порядок розташування в римських сільськогосподарських творах. Поема розцвічена стилістичними орнаментами, блискучими описами, картинами стилізованої в ідилічні тони сільського життя. При стилістичній обробці Вергілій широко використовував старий літературний матеріал, відповідно до традицій "неотериків", які залишили глибокий слід на усій творчості Вергілія. Спокійну об'єктивність дидактичної поезії еллінізму він замінює високим пафосом, що досягає найбільшої напруженості в численних відступах, серед яких слід особливо зазначити хвалу Італії і хвалу мирному сільському життю в другій книзі як літературне оформлення актуальних політичних гасел. По всьому твору розсипані хвали Октавіану.

                             7. Розповідь вчителя про історію створення „ Енеїди” та її сюжет.

          «Енеїді» Вергілій віддав десять останніх років життя. Спочат­ку поет склав план і написав епопею прозою, а потім завіршував упо­добані частини.  

Вергілій не встиг остаточно опрацювати своєї поеми. За нака­зом Августа її було оприлюднено вже після смерті поета, можливо, в 17 році до н. є.

Римський народ визнав Вергілія першим своїм поетом, римським Гомером. Про те, яку загальну шану здобув автор «Енеїди» за життя, говорить хоча б свідчення історика Таціта, що коли присутні в театрі по­чули вірші Вергілія, вони всі підвелися і віддали їх авторовітаку саму честь, як імператорові Августу.

 Не обійшлося і без злобних критиків. Одні обурювалися полі­тичною тенденцією поеми, інші — її новаторством. Якийсь Карвілій Піктор навіть написав памфлет під назвою «Бич на «Енеїду». Інші дорікали Вергілієві за різні запозичення, зокрема з Гомера. На захист поета стали друзі й пізніші критики, передусім Асконій, Педіан у праці «Проти наклепників Вергілія».

      «Енеїда» довго була зразком «героїчного епосу» і в Римі, і в лі­тературах нової Європи («Звільнений Єрусалим» італійського поета Т. Тассо, «Лузіада» — португальского поета Луїса Камоенса та ін.). Середньовіччя складало про Вергілія казки, змальовуючи його муд­рим чарівником. Данте уславив поета в своїй «Комедії» як символ «земної мудрості». У XVIII ст. Вольтер вважав найбільшою із заслуг Гомера те, що його наслідував Вергілій. У XIX ст. мистецтвом Вер­гілія захоплювалось багато французьких письменників — від Вік­тора Гюго до Анатоля Франса.

     У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не люби­ла троянців (бо все ще пам'ятала принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати численних пригод

та небезпек.

  

    Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона. Еней розповів цариці про загибель Трої (кн. II) та про свої мандри (кн. III).

 Дідона палко закохалася в Енея. Любов у її серці запалив брат Енея — бог кохання Амур (обидва були сина­ми Венери, але від різних батьків). На прохання матері Амур перевті­лився в Асканія (Юла), сина Енея. І коли розчулена Дідона пригорну­ла його до свого серця, він влив їй у груди отруту кохання, щоб зла Юнона не вклала в душу жінки якісь інші почуття.

Еней також по­любив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську держа­ву. Невтішна, покинута коханим Дідона наклала на себе руки (кн. IV). На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого батька Анхіса поминальни­ми іграми (кн. V). Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою ча­рівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька.

 Сцену зустрічі сина з батьком описано дуже зво­рушливо, тут Вергілієві став у пригоді досвід створення «Буколік» з описами душевних переживань пастухів і пастушок. Тінь Анхіса ві­щує Енеєві славну долю його нащадків (кн. VI). У Лації цар латин гос­тинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію. Але в неї вже є жених — цар Турн, головний герой рутулів, який іде на Енея війною (кн. VII). Еней вирушає за підтримкою до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує да­рунок Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зобра­жено майбутню історію Риму (кн. VIII).

                                                                                                         Щит зліва

  Щит справа

 Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців (кн. IX). І хоча Еней, повернувшись, відби­ває рутулів, Турн убиває його друга Палланта, сина Евандра (кн. X). Настає тимчасове перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли (кн. XI). І, нарешті, відбувається двобій між двома вождями, у якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна (кн. XII). Цією перемогою й закінчується поема.

                           8.Літературознавчий коментар «Міфологічна основа поеми «Енеїда»

                В давньогрецькій і римській міфологіях Еней – син Анхіса і Афродіти ( рим. Венери), народжений богинею на горі Іда або на березі Сімоента. Виховувався до п’яти років у німф.

                 Еней спочатку не бере участі в обороні Трої і приєднується до троянців тільки після того, як був змушений залишити рідні землі під натиском Ахілла. Ім’я  Енея згадується в «Іліаді» Гомера  серед найславетніших троянських героїв. Він учасник багатьох важливих битв, але у поєдинках з  Діомедом і Ахіллом терпить поразку і уникає загибелі тільки завдяки покровительству Афродіти, Аполлона і Посейдона. Посейдон рятує Енея тільки тому, що герою визначено зберегти царський рід Дардана. За однією з міфологічних версій, Еней, який угледів    у загибелі Лаокоона страшне передвістя, задовго до нападу ахейців залишив Трою і потім продовжив царювати у передмістях гори Іди або на східному березі Геллеспонта поблизу Дардана.

       

           У пізніших міфологічних джерелах з’являється  мотив втечі Енея із зруйнованої Трої. Один із таких варіантів був покладений в основу міфу про переселення Енея в Італію. Ця версія набула подальшого розвитку і, доповнившись місцевими італійськими легендами, стала основною у першій половині І ст.. до н.е. Потім вона знайшла своє художнє відображення у поемі Вергілія «Енеїда».

           У Римі в останні десятиліття І ст.. до н.е. ім’я  Енея набуло особливої популярності у зв’язку з тим, що нащадками його сина Асканія ( Юла) вважали себе представники роду Юліїв, серед яких були Юлій Цезар та Августин Октавіан.

                           9. Слово вчителя «Композиція поеми Вергілія «Енеїда»

              - Робота  зі схемою

Вергілій «Енеїда» ( 29-19 рр.до н.е.)

Національний римський епос

Поема в 12 книгах про родоначальника

Римського народу – Енея

Сюжетно-композиційна основа

- На шляху із Трої Еней потрапляє у бурю,

його відносить до берегів Карфагена                 ( книга 1)

- розповідь Енея карфагенській цариці

Дідоні про загибель Трої                                      ( книга 2)

- розповідь Енея про свої мандри                        ( книга 3)

- Еней закохується у Дідону, але змушений                                 «Одіссея»

 виконати волю богів і відплисти до Італії;                               ( заголовок, роз-

Дідона кінчає життя самогубством                      (книга 4)        повідь героя про

- вшанування пам’яті Анхіса поминальними                             свої мандри, по-

іграми на Сицилії                                                   ( книга 5)       минальні ігри,

- Еней прибуває до Італії; потрапляє за                                      подорож у під-

допомогою Сівілли в підземне царство Аїда,                             земне царство)

де дізнається від Анхіса про славну долю

нащадків                                                                 ( книга 6)__________________

- у Лації відбувається зустріч Енея з царем

Латином, який обіцяє видати за нього свою

доньку Лавінію; Турн, наречений Лавінії, йде

війною на Енея                                                       ( книга 7)

- Еней звертається за допомогою до

Аркадського царя Евандра, отримує в

дарунок  від Венери і Вулкана зброю із

зображенням на щиті історії Риму                      ( книга 8)

- рутульський цар Турн у битві з троянцями                              «Іліада»

отримує перевагу, але згодом відступає до                             воєнні баталії

Тибру                                                                      ( книга 9)   ( опис щита, війна

- Еней повертається на поле битви, Турн                               за жінку, смерть

вбиває його друга Палланта, сина Евандра,                           друга і помста за

але зрештою перемога залишається за                                    нього, перемога у

троянцями                                                             ( книга 10)   двобої з ворогом)

-перемир’я, відновлення війни, подвиги

амазонки  Камілли                                               ( книга 11)

- двобій  Енея і Турна, перемога Енея               ( книга 12)

     

                        10. Коментоване читання «Заспіву» до поеми Вергілія «Енеїда»

                                         ( книга 1, вірші 1-33)

                        11. Бесіда за прочитаним.

- З чого починається поема? ( з прославлення Енея, засновника майбутньої могутньої держави)

- Чи є в поемі традиційне звертання до Музи? ( Так, у традиційному звертанні до музи  наголошується, що причиною лиха, якого зазнав Еней, був гнів богині Юнони)

- Який шлях мав пройти Еней? ( Із Трої до  берегів Італіі)

- Які боги та міфічні герої згадуються в зачині? ( Юнона, Паріс, Ганімед)

- Які міфологічні міста названі в пісні?  ( Карфаген, Троя)

- Як у поему входить мотив долі?

- Визначте віршований розмір поеми. ( Гекзаметр)

                       12. Робота над виявленням явища творчого наслідування Вергілієм поем Гомера.

Заповніть праву колонку таблиці епізодами з «Енеїди», відповідно до епізодів з «Іліади» та «Одіссеї».

Гомер «Іліада», «Одіссея»	Вергілій «Енеїда»
Заголовок – мандри Одіссея
Зв’язок з давньо­грецькою міфологією
Розповідь Одіссея про свою подорож
Подорож до підземного царства, зустріч з Тіресієм
Війна греків і троянців
Численні перешкоди і випробування на шляху Одіссея
Ахілла Втручання богів у долю людей
Опис щита
Втрата друга Патрокла і помста за нього
Двобій Ахілла і Гектора
Висновки

УІ. Етап контрольно-оціночний.

                      1. Комунікативно-ситуативна вправа

·         «Уявіть, що Ви зустрілися з Вергілієм. Розкажіть про що б Ви його запитали. Які слова мовного етикету Ви використаєте при розмові з незнайомою людиною?»

·         «Уявіть, що Ви літературний критик. Доведіть, що «Енеїда» - це епічна поема.»

·         «Уявіть, що ви присутні при розмові Гомера та Вергілія. Про що, на вашу думку, вони будуть говорити? Напишіть діалог уявної розмови двох поетів.»

                      2. Бліц-опитування.

- Назвіть хронологічні межі існування римської літератури.

- Чому період правління Августа називають «золотою добою» літератури?

- Назвіть найголовніші твори Вергілія.

- У чому полягає особливість композиції поеми?

- Яка міфологічна основа твору?

- У чому виявилося творче наслудування Вергілієм поем Гомера? ( побудова поеми, заспів, розмір, сюжет ( воєнні подвиги і подорож героя), роль долі в житті та вчинках героїв)

                      3. Оцінки за урок

                 Тема наступного уроку: « У пошуках обітованої землі». Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму в поемі Вергілія «Енеїда»

УІІ. Домашнє завдання.

                   Вивчити конспект. Стаття підручника с. 98-110

                   Прочитати уривки з книги 6 та 8, підготуватися до аналізу.

                      Підготувати повідомлення «Значення «Енеїди» у розвитку римської літератури» та «Поема «Вергілія «Енеїда» й Україна»